Хочу висловити велику подяку Євгену Свєту за можливість бути асистентом у нього на заняття з просторового орієнтування з учнями випускного класу 5 інтернату.

Залишилося зовсім мало часу до випускного, і цікаво було спостерігати, наскільки випускники готові самостійно пересуватися поза домом у непростих міських умовах. Мені сподобалося, що Євген Свєт ставив такі завдання, з якими будуть змушені стикатися незрячі щодня протягом усього свого життя.

Від певної конкретної точки дійти до супермаркету і, якщо ви не знайшли те, що хотіли купити, дійти іншого супермаркету. З погляду зрячого, начебто просто. Але спостерігаючи за роботою незрячого учня, починав розуміти, наскільки виконання цього завдання потребує значних розумових зусиль та внутрішньої напруги.

Моя робота ускладнювалася тим, що протягом основного супроводу незрячого учня я мав допомагати виключно в екстрених випадках. І я часто ловив себе на тому, що хотів одразу підказати учневі, коли той потрапляв у скрутне становище.

Справжній квест почався тоді, коли почали проходити тему кварталу. Це коли з однієї вулиці незрячий має пройти дворами поміж будинків на іншу паралельну вулицю. Тут для зрячої людини не так просто, коли потрапляєш у незнайомий район. А що вже казати про незрячого.

Для мене з професійної точки зору це заняття було дуже пізнавальним, тому що я бачив, як учні переносять вагу при ходьбі, як ставлять стопу, наскільки робота з палицею впливає на поставу та її контроль при безпосередньому пересуванні в просторі.

Також я дуже вдячний Тетяні Антоненко за те, що під час виконання завдань вона ділилася зі мною різними методами, які використовує при пересуванні в просторі.

Сподіваюся, що ця зустріч була не остання і починаю коригувати свої плани наступного тижня, щоб ще раз побувати на заняттях Євгена Свєта.