З Веронікою я знайомий досить давно. В рамках танцювальної терапії ми зробили велику роботу щодо покращення її координації, мобільності та зміцнення вестибулярного апарату. Вона чудово танцює віденський вальс у стандартному темпі. Кілька днів тому я знову зустрів у 5 інтернаті цю маленьку, але з по-дорослому серйозним ставленням до життя, дівчинку.
Цього дня я її бачив у новій якості, вона активно користувалася білою тростиною. Чому це мене так зацікавило? Тому що я, при роботі з незрячими на заняттях з танцювальної терапії, постійно звертаю увагу на поставу. І досить часто бачив, як тільки незрячий бере в руку білу тростину, то він одразу починає сутулитися. На мій погляд, хлопчики більше сутуляться при роботі з білою тростиною, ніж дівчатка. При спілкуванні з дуже хорошим спеціалістом з просторового орієнтування та мобільності Євгеном Свєтом ми дійшли висновку, що у роботі кожного з нас багато спільного. Я з великим задоволенням брав участь як гайд у його заняттях з просторового орієнтування. І після зустрічі з Веронікою я зрозумів, що для якісної роботи мені необхідно побувати у Євгена Свєта на заняттях з теми роботи з білою тростиною. У себе на занятті з танцювальної терапії я порушую питання механіки рухів сходами для безпечного пересування незрячого. І я повинен добре знати, як незрячий використовує білу тростину для визначення висоти сходинки, як високо він повинен підняти ногу, щоб не збивати передній край взуття.
Спостерігаючи за Веронікою, я не тільки з великим задоволенням зазначив, що робота з білою тростиною не вплинула на її поставу, а й почав думати, які є ефективні вправи для зміцнення кистей рук. Адже це дуже важливо, щоб при тривалих поїздках незрячий зберігав високу функціональність і тонус кистей рук для забезпечення безпеки пересування.
Вероніка допитлива дівчинка, дуже багатьом цікавиться і ставить багато питань на заняттях з танцювальної терапії, які не належать до теми заняття. І було цікаво за нею спостерігати, як вона йшла з мамою з інтернату.
Вона йшла сама, користуючись тростиною, а мама йшла поруч. Було відчуття, що їй подобається за допомогою тростини пізнавати навколишній світ. 9 вересня Вероніці виповниться 8 років, і я бажаю цій маленькій, але яскравій зірочці, вирости розумною, красивою та повноцінно реалізувати себе в житті. А батькам не тільки Вероніки, а й інших незрячих дітей, я бажаю давати їм більше можливостей за допомогою тростини пізнавати навколишній світ, оскільки це є важливою складовою до самостійного життя незрячої людини.
