З 24 по 26 вересня 2019 року у Луцьку пройшла ІХ Міжнародна науково-практична конференція на тему “Сучасний світ і незрячі: освіта, професійне становлення та соціальна взаємодія”. Насамперед хочу висловити величезну подяку організаторам цієї конференції за можливість не лише послухати про реалії життя незрячих, інклюзивної освіти, а й дізнатися про нові методики навчання та соціальну адаптацію незрячих людей у суспільно-політичне життя суспільства.

Під час засідань із секцій я також поділився своїм досвідом роботи на тему «Танцювально-рухова терапія як засіб реабілітації людей з інвалідністю зору». Чим була корисна для мене конференція?

По-перше, я побачив 10-12 тотально незрячих учасників конференції, яких раніше ніколи не зустрічав. І мені було дуже цікаво спостерігати за їхньою поставою, координацією рухів, мобільністю та як вони пересуваються. Також я намагався відчути, наскільки незрячі відчувають своє тіло, щоб у разі небезпеки вчасно зреагувати та не допустити травматизму.

По-друге, завдяки цій конференції мені вдалося познайомитись із чудовими педагогами з Білорусії – Галиною Любіною, доцентом кафедри методик дошкільного факультету УО «Брестського державного університету ім. А.С. Пушкіна» та Наталією Юхімук, логопедом-дефектологом вищої категорії, заступником директора дитячого оздоровчого центру «Активна дитина».

У зв’язку з тим, що Наталія Юхімук має великі проблеми із зором, мені було цікаво з професійної точки зору поділитися своїм методом роботи використання спеціальних вправ та танцювальних рухів для безпечного пересування, зниження травматизму незрячих людей та людей із глибокими порушеннями зору. Також мене цікавило, а чи є в Білорусії подібні методики роботи з незрячими людьми. Я був дуже задоволений тим, що ми знайшли час для індивідуальної роботи і в результаті нашої спільної роботи зробили висновок, що Наталія по-новому усвідомлювала своє тіло, відчуття свого тіла, а також координацію роботи м’язів опорно-рухового апарату та свою поставу.

Хочеться також зазначити, що коли просиш попрацювати окремою групою м’язів, іноді з першого разу не виходить. Я не вперше стикаюся з такими моментами, коли мозок незрячої людини дає команду на рух певною групою м’язів, а реакції не відбувається.

По-третє, знайшовся час попрацювати і з незрячою дівчиною Інною. Прекрасна музичність та високий інтелект Інни дозволили провести заняття з високою ефективністю та позитивними емоціями. Наприкінці заняття Інна дуже точно йшла за партнером, особливо коли ми танцювали віденський вальс у стандартному темпі.

Наприкінці нашого заняття прийшов Микола Мацько і ми вирішили перевірити якість моєї методики шляхом виконання вальсу двома тотально незрячими людьми та які вперше стали в пару. Після двох-трьох хвилин знайомства та моїх корректуючих зауважень, пара почала танцювати і, для першого разу, у них вийшло дуже непогано та гармонійно. Найголовніше, що їм було в парі досить комфортно, і кожен розумів, у який момент музики, що він має зробити у своєму тілі та яку інформацію передати партнерові через тіло.