Сьогодні я хочу розпочати серйозну та відверту розмову на тему танцювальна-рухової терапії, яка може бути деяким людям не дуже приємною. Але перш за все я хочу щиро подякувати всім відвідувачам мого сайту за увагу до моєї роботи. Якщо минулого року було в середньому 30 відвідувань мого сайту на день, то цього року в середньому 40 відвідувань на день.
Дуже приємно відзначити, що географія відвідувань мого сайту також розширюється. Я відчуваю високу відповідальність перед вами за якість запропонованої інформації та хочу ще раз повторити головну мою мету. Моя мрія – це знайти прості танцювальні елементи або спеціальні вправи для підвищення безпеки незрячих людей та зменшення ймовірності травматизму під час пересування за межами свого будинку. І щоб ці танцювальні елементи та спеціальні вправи були зрозумілі для фахівців усього світу, які працюють із незрячими людьми у сфері мобільності, координації та танцювальна-рухової терапії.
У листопаді місяці буде 6 років, як я працюю з незрячими людьми щодо підвищення їхньої мобільності, координації та безпеки пересування за допомогою методів танцювальна-рухової терапії. За час моїх практичних занять я усвідомив фундаментальну відмінність класичної танцювальна-рухової терапії (ТРТ) від танцювальна-рухової терапії з незрячими людьми. Класична ТРТ і ТРТ з незрячими людьми, немов два різні світи, які мають різні цілі, завдання і, як наслідок, різні вимоги до знань та вмінь фахівця з танцювальна-рухової терапії. Зараз я готую статтю про ці відмінності в науковий журнал «Особлива дитина: навчання та виховання». (Exceptional child: teaching and upbringing). Ця стаття називатиметься «Танцювальна-рухова терапія в житті незрячої дитини. Сучасний погляд. (Dance moving therapy in the life of a blind child. A modern look.).
Я вже писав на сайті про особливості танцювальна-рухової терапії з незрячими людьми. Але в цій статті я постараюся написати якомога повніше і системніше в рамках дозволеного мені обсягу статті. Ви можете поставити мені справедливе та логічне питання. Якщо ти хочеш опублікувати статтю в науковому журналі, то ти маєш написати таку інформацію, про яку ніхто не писав, і яка є цінністю для науки і суспільства.
У чому ця новизна? На це запитання я можу відповісти в такий спосіб. В Україні є асоціація танцювальна-рухових терапевтів. Я переглянув їхню програму підготовки фахівців і не знайшов там розділів, у яких розглядалася б робота з незрячими людьми. Кілька днів тому я вирішив уточнити керівництво цієї асоціації танцювальна-рухових терапевтів, чи готують вони фахівців для роботи з незрячими людьми. Вони мені відповіли, що не готують, бо нема запиту на підготовку таких фахівців. Водночас у відповіді було зазначено, що фахівець із ТРТ повинен мати психологічну освіту плюс рухові практики.
На це зауваження можу сказати, що моя велика перерва у танцювальній практиці була пов’язана з моєю службою у збройних силах України. У момент звільнення мене зі збройних сил України на пенсію я обіймав посаду старшого офіцера групи професійного відбору та психокорекції Академії збройних сил України. Припускаю, що всім зрозуміло, що мене не призначили на цю посаду, якби я не мав психологічної освіти. Таким чином, в Україні немає фахівців з танцювальна-рухової терапії для роботи з незрячими людьми і тому ніхто не може мене сертифікувати як спеціаліста з танцювальна-рухової терапії з незрячими людьми. Чесно кажучи, я не бачу потреби в цій сертифікації, тому що мене на кожному занятті сертифікують батьки незрячих дітей та самі незрячі люди.
І тепер ви можете зрозуміти, що я вперше в Україні спробую розглянути цілі, завдання танцювальна-рухової терапії з незрячими людьми та вимоги до фахівця з танцювальна-рухової терапії. У цій статті я приділю увагу вимогам до фахівця з танцювальна-рухової терапії з незрячими людьми, а в наступній статті розгляну особливості роботи з незрячими людьми, які фундаментально змінюють цілі та завдання ТРТ.
Розмірковуючи над вимогами до фахівця ТРТ щодо роботи з незрячими людьми, я згадав свої перші заняття з ними. У мене були відчуття сліпого кошеня, яке намагається зробити щось добре для незрячих людей. Але мені пощастило, що я дуже точно визначив головну проблему незрячих людей – це безпека пересування. Тому, незрячі люди, відчувши, що мої заняття можуть принести їм користь та позитивні емоції від танцю, стали мені самі підказувати у вигляді своїх побажань, порад та зауважень.
Крім того, допомагаючи фахівцю з орієнтування у просторі як гайд, випускники школи-інтернату в ході проходження маршруту ділилися зі мною своїми думками, переживаннями про своє подальше життя, а також що їх найбільше непокоїть зараз.
В результаті таких роздумів я зрозумів, що треба звернутися до незрячих людей. Я запитав дорослих незрячих людей про те, що вони могли сказати про людину, яка вважається сертифікованим спеціалістом з танцювальна-рухової терапії з незрячими людьми. Дітям я ж змоделював ситуацію у вигляді введення в їхній школі – інтернаті нового уроку з танцювальна-рухової терапії і запитав, як вони є вчителями даного предмета і що вони робитимуть на такому уроці.
Я опитав незрячих дорослих та дітей віком від 10 до 55 років. Серед опитаних незрячих людей були як тотально незрячі люди, так і ті, які втратили свій зір внаслідок цукрового діабету та атрофії зорового нерва та були змушені перекваліфікуватися та здобути професію психолога. Відповіді незрячих дорослих та дітей підтвердили мої припущення від початку моєї роботи з ними.
Одні говорили, що фахівець з ТРТ із незрячими людьми повинен мати базову освіту тифлопедагога, інші називали реабілітолога, фізіолога чи хореографа. Незрячі люди, які перекваліфікувалися як психологи зазначали, що такий фахівець має бути психологом із глибоким знанням корекційної педагогіки та психології. З обов’язковим інтенсивним курсом хореографічної освіти щонайменше 3 років. Мати базові поняття медичного розділу у галузі офтальмології та психологічної реабілітації. Він повинен мати кінестетичну емпатію, вміти працювати в парі і особливу увагу приділяти поставі незрячої людини, звертати увагу як людина виглядає, а також добре розуміти роботу фахівця з орієнтування в просторі.
Також незрячі психологи зазначали, що на фахівця з ТРТ із незрячими людьми має бути складена карта психолога, і він повинен їй відповідати. Він має бути дуже терплячим, викликати довіру та комфортним у тілесному контакті. Перш ніж починати займатися танцями фахівець ТРТ має доступно розповісти про правильну ходу, поставу, а також базову жестикуляцію при комунікаціях у громадських місцях. Моє уточнююче питання, а якщо танцювальна-руховий терапевт не вміє танцювати, викликало у незрячих людей, які раніше бачили, просто сміх. Вони мені запитували, а навіщо тоді ці люди використовують слово «танцювальний»?
Незрячі діти середніх класів хочуть на уроках танцювати і щоб їм дуже доступно пояснювали танцювальні рухи, а діти старших класів уже звертають увагу на те, щоб під час танців з ними не виявляли жалість, співчуття, а говорили правду. Правду про проблему, яка є у дитині, та підказати, як її вирішити. Зайва м’якість викладача може завдати шкоди дитині у майбутньому.
При розмові з незрячими людьми ми також обговорювали і час, необхідний підготовки спеціалістів з ТРТ з незрячими людьми. Наприклад, я брав навчання спеціаліста з ТРТ в організації «Танцювальна-рухова психотерапія в Україні». Ця організація пропонує навчання протягом 5 років у такий спосіб. Тривалість навчальної програми – 5 років. Перший рік навчання складається з п’яти семінарів по два дні та літнього сертифікаційного інтенсивності (6-8 днів). Другий рік навчання складається із чотирьох семінарів по чотири дні та літній сертифікаційний інтенсив (6-8 днів). Третій, четвертий та п’ятий рік навчання складаються з трьох семінарів по 6-8 днів та літній інтенсив (8-10 днів). Між очними сесіями щомісячні теоретичні вебінари, інтервізії та супервізії; клінічна практика (500 годин) під супервізією.
https://biosoftdmt.tilda.ws/?fbclid=IwAR2BbhQOIYsAIUe76LNfL0V4jK9YOk3XCoadeUsjXeg_1jW8oW8w_cvVte0
Виходить, що протягом п’яти років охочі опанувати спеціальність танцювальна-рухового терапевта безпосередньо спілкуватимуться з педагогами не більше 135 днів. Це чотири з половиною місяці за п’ять років навчання. Під час обговорення цієї теми дорослі незрячі люди однозначно сказали, що такий фахівець не буде готовий ефективно працювати з ними. Вони вважають, що має бути вища освіта виключно денної форми навчання протягом щонайменше 5 років.
Таким чином, в результаті спілкування з незрячими дорослими та дітьми, а також своєї практичної роботи з ними можна зробити такі висновки.
Щоб робота танцювальна-рухового терапевта була ефективною з незрячими людьми, він має бути компетентним у трьох базових напрямках:
1. Основи педагогіки та психології, а також тифлопедагогіки з поглибленим знанням корекційної психології. Відповідати карті психолога для роботи з незрячими людьми.
2. Основи хореографії та тренерської роботи. Мати танцювальну практику не менше 3-5 років і що більше, то краще. Вміння доступно пояснювати танцювальні та рухові дії незрячим людям.
3. Основи анатомії та фізіології з поглибленим знанням розділу очних хвороб. Вміння працювати та контролювати фізичне навантаження з незрячими людьми, які втратили зір від цукрового діабету, щоб не викликати у них діабетичного шоку.
Якщо у читачів виникло своє бачення переліку знань, які повинен мати танцювальна-руховий терапевт при роботі з незрячими людьми, то напишіть мені. У наступній статті я хочу системно розглянути особливості життя незрячих людей, які суттєво впливатимуть на зміст програми підготовки танцювальна-рухових терапевтів.