Для хорошої динаміки реабілітації Анечки після інсульту мені, безумовно, допомогли теоретичні знання, на які так багатий зараз інтернет. Головне – це знайти кваліфікованих фахівців і використовувати їх знання стосовно індивідуальних особливостей ураження центральної нервової системи Анни після інсульту.

Дуже популярно та пізнавально про різновиди інсульту розповідає Сергій Смоляков, який є провідним атлас фахівцем у Росії. Розуміння того, який вид інсульту трапився (ішемічний чи геморагічний) дозволяє краще застосовувати на практиці вправи та танцювальні рухи на заняттях з танцювальної терапії та регулювати фізичне навантаження.

https://www.youtube.com/watch?v=Bzpwj1Fkwx8

Також дуже цікаво та пізнавально розповідає про психологію реабілітації та практичні кроки реабілітації після інсульту у циклі відеороликів Олександр Афонін.

https://www.youtube.com/watch?v=ZyY6tHU6hJI&t=156s

Вважаю, що ці відеоролики дуже корисно переглянути не лише тим, у кого трапився інсульт чи трапився інсульт у найближчих родичів, а й усім здоровим для профілактики. Особисто я зробив для себе ряд висновків і змін у своєму способі життя, а також щодо контролю за своїм здоров’ям, особливо в плані контролю в’язкості крові і зниження цієї в’язкості.

Проте не лише відеоролики необхідно застосовувати для самоосвіти. Багато важливої інформації я знайшов у підручнику з лікувальної фізичної культури для спортивних вузів у розділі «Спеціальні вправи у разі порушення рухів після мозкового інсульту». Тут розповідається про особливості роботи методиста в ранньому та пізньому відновлювальних періодах.

Але на що я звернув увагу щодо різних матеріалів з реабілітації після інсульту.

По-перше, практично всі вправи, рекомендовані для реабілітації після інсульту, проводились у статиці. Це коли хворий стоїть, сидить чи лежить. Хоча ми добре знаємо, що головне стратегічне завдання полягає не в реабілітації заради реабілітації та у максимальному відновленні пошкодженого органу, а у поверненні хворого на активне соціальне життя суспільства. Тому, коли я працюю з незрячими, які мають лише один вид нозології, а також з елементами ДЦП при збереженому інтелекті, або з Анею після інсульту, я постійно пам’ятаю, що хворий переміщатиметься у просторі. І це переміщення буде складно координаційним, оскільки будуть використовуватися різні види транспорту за різних погодних умов.

Я намагаюся включати складно координаційні вправи, які потребують активної взаємодії обох півкуль головного мозку або швидкого перемикання між ними. Наприклад, у пізній відновлювальний період, ходьба на місці в ритмі маршу з активним контролем балансу на здоровій та хворій нозі. Або відведення однієї ноги убік, з одночасним опусканням на коліно на опорній нозі з утриманням балансу.

Наступним етапом я використав збільшення темпу зміни ніг, що в результаті призвело до того, що Аня може здійснювати приставні стрибки убік (правда поки що в один бік) самостійно при моїй підстрахування. Бувають у житті ситуації, коли необхідно швидко відскочити убік з метою безпеки. Наприклад, наближення автомобіля на жвавому перехресті, на ринку постійно снують вантажники з товаром тощо. І Аня вже частково готова до такої ситуації, що підвищує її впевненість у своїй безпеці при переміщенні за межами свого будинку.

По-друге, наступний момент. Коли явно видно, що після інсульту вражена одна сторона, лікарі мало звертають увагу на діагностику здорового боку через рух. Під час махових рухів здорової та хворої ноги і я, і Аня звернули увагу на те, що ніби хвора нога рухається краще, ніж здорова. За словами Ані, лікарі ж проводили реабілітацію лише хворого боку, але не в комплексі.

По-третє, дуже важливо в реабілітації хворого це те, наскільки у нього після інсульту зберігся інтелект, збереглися вольові якості, наскільки він мотивований до відновлення і наскільки він готовий змінити свій спосіб життя для відновлення. Багато людей, у яких виникли проблеми зі здоров’ям, не тільки після інсульту, шукають чудодійні таблетки та методики, які в одну мить здатні відновити їхнє здоров’я, не докладаючи жодних внутрішніх зусиль. Про це дуже добре сказав один відеоблогер на ім’я Віталій, який переніс інсульт і багато самостійно займався і займається своєю реабілітацією.

https://www.youtube.com/watch?v=LgsaFuClpkI

У Ані мотивація та бажання відновитися дуже висока та хороша динаміка результатів нашої спільної роботи лише посилює цю мотивацію. Безумовно, після інсульту хворий отримує сильний психологічний шок, відчуваючи свою безпорадність під час здійснення своїх елементарних побутових потреб, а про виконання своїх обов’язків на роботі.

По-четверте, зараз багато говорять у різних наукових колах про нейропластичність мозку. Раніше вважалося, що мозок, сформувавшись у дитячому віці, вже не піддається змінам. Але зараз практика показала, що при пошкодженні низки ділянок головного мозку мозок здатний частково компенсувати ці порушення використанням нейронів з інших областей. Ми знаємо приклади, коли у незрячих людей область мозку, що відповідає за зір, починає підключатися і посилювати роботу інших органів чуття, а також після інсульту частково, а іноді й повністю відновлювався рух рук і ніг при уражених ділянках мозку, які відповідають за моторику.

Я вважаю, що одним із напрямків розвитку нейропластичності мозку є використання емоцій та позитивного стресу. Практика показала, що використання асоціацій, пов’язаних із позитивними пережитими подіями, під час проведення вправ дає ефективніші результати. Працюючи з Анею, у нас кілька разів були ситуації, коли на мою пропозицію спробувати зробити певну вправу вона мені відповідала, що це ніколи не вийде. Потім, коли я включав асоціативний ряд і описував яскраву картинку, як це відбуватиметься під час підготовчих вправ, а потім загалом, Аня включалася в ці образи і раптом, виявлялося несподіваним для неї, що їй вдалося виконати вправу на хорошому рівні. Потім нам нічого не залишалося, як закріпити отриманий результат.

На закінчення хочу відзначити, що успіх у реабілітації після інсульту залежить від індивідуальних особливостей як хворого, так і характеру ураження центральної нервової системи. Як свого часу писав Гленн Доман, що при абсолютно однакових діагнозах у двох пацієнтів перебіг їх хвороби та реабілітації протікатиме по-різному. Все залежить від мотивації хворого, а також від правильного використання частоти, інтенсивності та тривалості застосовуваних впливів та вправ. Робота з Анею з її реабілітації змушує мене намагатися максимально творчо застосовувати методи танцювальної терапії, а також глибше вивчати теоретичні знання про причини інсульту та методи реабілітації.

У чому я впевнений, так це в тому, що для ефективної реабілітації необхідно обережно, але постійно навантажувати хворого на вправи на багатозадачність для мозку, використовувати позитивні емоції і працюючи з ураженою ділянкою тіла враховувати взаємодію ураженого органу з усім тілом, тобто керуватися основною концепцією остеопатії – Взаємопов’язаність всіх частин тіла. Це також перегукується і з танцями. Провідні педагогіки світу в один голос говорять, щоб зробити рух, наприклад, простий крок, все наше тіло має створити намір цього кроку та брати участь у виконанні цієї дії.