Важливість та актуальність застосування танцювальної терапії на сучасному етапі розвитку суспільства вже ні в кого не викликає сумнівів. Про це свідчать вже створені та успішно працюючи вищі навчальні заклади по всьому світу.

Я спробував стати на місце незрячого та визначити головну його проблему для реалізації себе як особистості. І для себе я визначив, що це безпечне пересування за межами свого будинку. Для незрячих кожен крок за межі свого будинку – це стресова ситуація, це ризик отримати травму, особливо якщо доводиться вирішувати свої проблеми використовувати громадський транспорт. Тому, щоб знизити ймовірність отримання травми та підвищити безпеку та впевненість при пересуванні, необхідно незрячому якнайкраще відчувати своє тіло та володіти ним.

Виходячи з завдань, що виникли переді мною, я задумався над тим, чи можу я використовувати танці для вирішення цього завдання і якісь спеціальні вправи. Порівнюючи механіку руху у бальних танцях, я відчув, що вона дуже чітко накладається на механіку безпечного руху незрячих. У мене виникла думка, чи не роблю я подвійну роботу, якщо в Україні є своя асоціація танцювально-рухової терапії (ТРТ). Але, зайшовши на сайт цієї організації, я не побачив відповіді на своє запитання.

http://udmta.org.ua/ru/programs/training-activities/

Тоді я вирішив звернутися до керівників кафедр та інститутів ТРТ різних країн із запитанням – чи є у них методичні матеріали щодо роботи з незрячими та трохи описав ідеї своєї роботи. Відповіді я не отримав за винятком однієї. Діта Федерман, керівник програми ТДТ з університету в Хайфі в Ізраїлі написала, що «ваш проект здається дуже цікавим та оригінальним, не так багато роботи було зроблено на цю тему, тож ви будете одним із піонерів». Вона підтвердила, що моя робота, це один із видів ТРТ і побажала успіхів. Цей лист надав мені велику моральну підтримку.

У чому різниця мого підходу до ТРТ від класичного підходу?

Про класичний підхід ТРТ дуже добре висловився Олександр Гіршон у книзі «Інтегративна танцювальна-рухова терапія». На сторінці 117 він написав «Для танцювальної терапії важливіше, ЩО людина відчуває, коли рухається. Те, ЯК це виглядає, має скоріше діагностичну цінність».

Також він вказує, що з терміном «терапія» є три базові різночитання:

1. Лікування як усунення симптомів;

2. Лікування як шлях до цілісності;

3. Супровід по дорозі розвитку. І робить висновок, що ми розуміємо слово «терапія» у третьому варіанті, бачачи своєю метою саме супровід людини на її унікальному шляху розвитку, забезпечення умов, оптимізація цього розвитку.

Мій підхід базується на таких визначеннях:

1. ТРТ з незрячими це ЩО людина відчуває через ЯК. Незряча людина, коли чує музику, може і хоче висловити свої почуття та емоції тілом, але не знає як. І є дуже велика ймовірність, що коли він рухатиметься під музику, ми можемо діагностувати з дуже великою похибкою. Я через ЯК допомагаю сліпому відчути своє тіло, краще контролювати свій баланс, покращити координацію рухів, допомогти відновити внутрішній комфорт. Цьому внутрішньому комфорту допомагають незалежні оцінки з боку оточуючих людей у побутових ситуаціях.

Найчастіше випливають такі коментарі при спілкуванні з незрячим:

1. А ви справді не бачите?

2. Ой, ти стала краще бачити. На що, хто слабо бачить, відповідає, що ні, просто координація покращилася.

3. У тебе стали більш плавні та природні рухи. У незрячих людей одна з головних цілей полягає в тому, що вони хочуть виглядати та рухатися як звичайні люди. Тому, їм ЯК рухатися має важливе значення.

2. Працюючи з незрячими, термін «терапія» розуміється виключно як лікування. Коли людина втрачає зір або в нього втрата зору з дитинства, йому присвоюється відповідна група інвалідності. І вся діяльність суспільства спрямована на те, щоб якимось чином компенсувати цій людині цей недолік, тому що у нього виникають особливі потреби. Це і різні гаджети, і направляючи на пішохідних переходах, і озвучення у транспорті на зупинках тощо.

Особливість моєї роботи полягає у підвищенні чутливості стопи, пропріоцептивних відчуттів, фізичного тонусу з метою розвантажити слуховий апарат, який працює у незрячого з багаторазовим навантаженням. Як говорив Мойше Фельденкрайз – покращення якості вашого руху говорить про покращення роботи вашої центральної нервової системи.

3. Робота здійснюється максимально у парі. Тут закладається основа соціалізації незрячої людини у суспільство. Так як особисте життя він будуватиме у безпосередньому контакті та у 90% через танець. І вже є невеликий експериментальний досвід, коли танцюють дві незрячі людини разом. Тому теми ведення та слідування, відчуття партнера, його намірів, взаємодії у парі, види станів тіла обов’язково розглядаються. Спортивні бальні танці ще добрі тим, що особлива увага приділяється презентації пари на конкурсах. Тому, в ході роботи я постійно коригую сутулість, клишоногість різними вправами.

Таким чином, мій метод роботи з незрячими людьми відрізняється від класичного підходу ТРТ та має досить хорошу ефективність. Однак, це зовсім не означає, що класичний метод погано працюватиме з емоціями та почуттями через танець. Все залежить від завдань, цілей, кваліфікації терапевта та обов’язково високої мотивації незрячого у розвитку себе як особистості.