Я дуже радий тому, що в Україні постійно перебувають люди, які не лише хочуть, а й шукають можливості зробити щось добре для незрячих людей. От і нещодавно я був запрошений Микола Мацько на один цікавий захід, присвячений презентації одного проекту «Відчуй себе собою» для незрячих дівчат. Цей проект реалізується громадською організацією «Практика інноваційного досвіду» за підтримки міністерства міжнародних біл Фінляндії через фонд «Абіліс».

Як я дізнався з виступу голови громадської організації «Практика інноваційного досвіду» Лесі Кондратюк, цей проект проходитиме протягом 5 місяців і дівчата отримають консультації психолога, стиліста, дієтолога, а також зможуть попрацювати зі своїм тілом у тренажерному залі. А завершить цей цікавий проект фотосесія та інтерв’ю. Презентація відбулася дуже цікаво.

Наприкінці презентації учасниці змогли отримати свої перші консультації у стиліста, а запрошені особи мали можливість поспілкуватися безпосередньо з фахівцями, які беруть участь у проекті. Припускаю, що цей проект буде дуже цікавим не лише для дівчат – студенток, а й для учениць старших класів.

Я сподіваюся, що ще будуть подібні проекти, де також передбачалося б навчання учасниць танцювальним рухам як важливого елементу реабілітації, поліпшення координації незрячих людей, підвищення безпеки їх пересування та активнішої участі в соціально-політичному житті нашого суспільства.

 

Майже всі танці народів світу вимагають від танцюристів гарної роботи вестибулярного апарату, постави, балансу тіла, фізичної підтягнутості та координації рухів. У принципі я перерахував усе те, що хотів би мати кожна людина, у тому числі й незрячі люди, оскільки ці якості дають змогу повноцінно реалізувати себе як особистість у різних сферах життя суспільства.

Світова танцювальна практика виробила систему танцювальних вправ, яка називається екзерсисом і служить надійним фундаментом для танцюристів як класичного танцю, балету, а також національних танців. Вікіпедія дає таке визначення поняття «Екзерсіс». Екзерсіс (фр. exercice – «вправа», від латів. exercitium) – комплекс різноманітних тренувальних вправ, що становлять основу уроку класичного танцю, що сприяє розвитку сили м’язів, еластичності зв’язок, вихованню виворотності, стійкості та правильної координації рухів у учнів.

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%AD%D0%BA%D0%B7%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%81

Абсолютно природно, що танцювальні педагоги та хореографи кожної країни під час проведення уроків екзерсису вносять нюанси та корективи відповідно до своїх національних особливостей. Тому, також абсолютно природно, мають бути внесені корективи і при заняттях з незрячими людьми, які не тільки хочуть танцювати, але мати презентаційний вигляд. Що дає екзерсис?

По-перше, розвиває опорно-руховий апарат, до якого належать м’язи, зв’язки та суглоби.

По-друге, сприяє розвитку рухливості у суглобах та зміцнює еластичність зв’язок.

По-третє, тренує та зміцнює центральну нервову систему, яка виконує регулюючу функцію в роботі опорно-рухового апарату.

По-четверте, розвиває почуття ритму, зміцнює м’язи стабілізатори, які відповідають за баланс та поставу тіла.

Наприклад, можу навести посилання, як використовуються базові вправи екзерсису у художній гімнастиці.

https://ogimnastike.com/battement

Виникає логічне питання – а чи всі вправи екзерсису потрібні незрячій людині? На мою думку, ключовою вправою для незрячої людини має бути батман тандю (battement tendu) з певними коригуваннями.

Я вважаю, що абсолютну більшість вправ на рух ми повинні розглядати з погляду головного завдання для незрячої людини, а саме покращення орієнтування її у просторі. А якщо сказати ще точніше, то чіткого розуміння напрямів у просторі. Ось як описує вправу батман тандю Володимир Камін у своєму підручнику «Народно-сценічний танець: груповий розподіл управ біля верстата»: «Вправа розвиває рухливість гомілковостопного суглоба, зміцнює ахілове сухожилля, м’язи гомілки та стопи. Ця вправа вважається однією з найважливіших, за допомогою якої досягається правильне подовження всієї ноги від коліна до кінчиків пальців. Крім того, вправа сприяє розвитку стійки, підтягнутості, розгорнутості та силі ніг, виробляє у виконавця правильне розуміння напрямку руху вперед, убік та назад, розвиває координацію».

У нашому випадку я ще раз повторю цю стратегічно важливу фразу «виробляє у виконавця правильне розуміння напряму руху вперед, убік та назад…».

 

При виконанні незрячими людьми батман тандю мають бути враховані такі особливості. По-перше, у вихідному положенні ноги знаходяться у 3-й позиції. Це коли п’ята однієї ноги знаходиться біля склепіння стопи іншої ноги. Незряча людина знаходиться боком до балетного верстата в танцювальному залі або будь-якої опори, наприклад, до стільця. Нога, що знаходиться ближче до опори, є опорною і на ній розташовується вага. Шкарпетка опорної ноги злегка розгорнуть назовні у бік опори і, якщо це права нога, то носок дивиться на 1 годину. П’ята лівої вільної ноги стосується склепіння стопи опорної ноги, а носок дивиться на 11 годин. При виконанні вправи назад склепіння лівої вільної ноги стосується п’яти опорної ноги.

Суть вправи – відведення та приведення вільної ноги. Стопа вільної ноги повинна рухатися вільно у вказаному напрямку, але не відриватися від підлоги та бути максимально подовженою у підйомі в кінцевій точці. При виконанні вправи вперед п’ята вільної лівої ноги при подовженні потроху відриватиметься, але зв’язок із підлогою обов’язково повинен зберігатися через носок. Наприкінці максимального подовження п’ята вільної ноги трохи підкручується до центру таким чином, щоб незряча людина відчула підлогу всіма пальцями стопи, особливо мізинцем.

При виконанні вправи у бік вільна стопа повинна рухатися чітко у напрямку 9 годин та повертатися чітко у склепіння стопи опорної ноги. Раджу робити вправу під ритмічну музику на вісім рахунків. Чотири рази на відведення та чотири рази на приведення ноги вперед, убік та назад. Якщо опорна нога не втомилася, повторити ще раз. Як тільки втомилася опорна нога, тоді поміняйте ногу.

У зв’язку з тим, що при русі ми приходимо на підбори, а не на носок як у класичній вправі батман тандю, дуже корисно регулярно робити наступне. Коли нога витягнулася максимально на носок, поставити стопу на п’яту не згинаючи коліна. І зробити таких змін із каблука на носок і назад кілька разів у всіх трьох напрямках.

Яку додаткову користь приносить ця вправа для незрячих людей?

По-перше, вироблення до автоматизму третьої позиції дозволяє незрячій людині практично виключити таке явище як клишоногість і мати презентаційний вигляд.

По-друге, дозволяє краще тримати напрямок руху на вулиці.

По-третє, чітко усвідомлювати на якій частині стопи знаходиться вага і у разі втрати рівноваги вчасно відреагувати та знизити ймовірність травматизму.

По-четверте, ця вправа підходить для всіх незрячих людей, тому що не збільшує тиск очей при його виконанні.

По-п’яте, значно полегшує роботу фахівця з мобільності та орієнтування у просторі з даною незрячою людиною.

А тепер найцікавіше питання – а хто робитиме цю вправу з незрячою людиною? Адже всі добре розуміють, що таке батман тандю знають лише хореографи і, звалювати на одну людину у навчальному закладі було б неправильно. Особисто моя думка така. Батман тандю не така складна вправа, яку не могли б освоїти батьки, родичі, чоловіки чи дружини. Вони реально можуть не тільки допомогти незрячим людям, а й самим мати гарну поставу. А навчання батман тандю цілком можна вставити в цикл будь-яких лекцій чи семінарів для батьків.

Всі бажаючи в інтернеті можуть знайти не тільки детальний опис цієї вправи, але й побачити її у виконанні професійних танцюристів. Але ще раз нагадаю, що не слід забувати робити поправки на відсутність зору. Таким чином, я вважаю, що вправа батман тандю відноситься до серії “must have” і повинно бути обов’язково включено в ранкову фізичну зарядку незрячої людини, якщо вона хоче мати презентаційний вигляд, хорошу поставу і знизити ймовірність травматизму при пересуванні.

 

Я вже писав про загальновідому істину, що кожна людина має свою унікальність та індивідуальність. Американський лікар – фізіотерапевт Глен Доман у своїй основній роботі «Що робити, якщо у вашої дитини пошкодження головного мозку» писав, що у двох дітей з абсолютно однаковим діагнозом будуть різні методи лікування та реабілітації. Тому, коли я починаю працювати з незрячою дитиною, то спочатку відкидаю весь свій досвід і намагаюся почати з чистого аркуша.

Ось і моє знайомство з хлопчиком Ігорем розпочалося з дослідження його унікальних та індивідуальних особливостей. Одним із основних методів науково-педагогічного дослідження є метод спостереження. І я постарався отримати та регулярно отримую інформацію про Ігоря шляхом прямого та непрямого спостереження. У зв’язку з тим, що ефективність моєї роботи безпосередньо залежить від ступеня збереження та розвиненості інтелекту дитини, а також від почуття гумору та позитивних емоцій, то я, на початку нашого знайомства, звернув на це особливу увагу. Я дуже вдячний Оксані, мамі Ігоря, за повну довіру до мене та прагнення якнайповніше розкрити про нього інформацію, яка могла б мені стати в нагоді в роботі.

При знайомстві та під час першого заняття з танцювальної терапії з Ігорем, я відзначив наступні моменти:

По-перше, коли Ігор стоїть у зручній для себе позиції, то незвично широко розставляє ноги і видно не природну виворотність стопи, яку я не бачив у жодної сліпої людини, з ким мені доводилося проводити заняття.

По-друге, Ігор має високу гіперактивність, яку регулярно компенсує вже всім відомим розгойдуванням на прямих ногах верхньої частини корпусу.

По-третє, через неприродну виворотність стопи Ігор, для збереження балансу дуже часто переступав з ноги на ногу і для нього стійка на одній нозі зі збереженням балансу, представляє дуже велику проблему, значно більшу проблему, ніж для інших незрячих із збереженим інтелектом .

По-четверте, Ігор дуже захоплюється музикою, співає, має чудовий музичний слух та почуття ритму.

По-п’яте, Ігор має дуже слабкі м’язи-стабілізатори, які відповідають за баланс та збереження рівноваги при ходьбі.

По-шосте, Ігор показав, що якщо він має сильну мотивацію щось зробити, то вміє концентруватись і намагається зробити те, про що я його прошу.

Виходячи з вищевикладених спостережень, стало зрозуміло, що у випадку з Ігорем є не стандартна проблема, яку можна розбити на три стратегічні завдання:

1. Необхідно Ігореві звести ноги разом і вирівняти стопи. Це необхідно як для правильної механіки танцювальних елементів, так і для безпечного пересування при використанні тростини.

2. Зміцнити його м’язи стабілізатори та загальнофізичну підготовку.

3. Поліпшити у Ігоря координацію, пропріоцептивні відчуття свого тіла, здатність центральної нервової системи мозку працювати у багатозадачному режимі під час виконання складно координаційних рухів.

Для того щоб вирішити перше завдання, необхідно було зрозуміти причину такої аномальної виворотності стоп. Адже було очевидно, що в Ігоря така виворот стоп є наслідком, а не причиною. І вирішуючи друге завдання щодо покращення загальнофізичної підготовки Ігоря при виконанні вправи планка, мені впало в око не характерне становище його стоп. Він упирався не подушечками пальців ніг, а буквально упирався пальцями. Це добре видно на фотографії.

 

Як порівняння я можу навести фотографію, де таку ж вправу планка робить Вероніка.

Складалося враження, що в нього в районі гомілки на стику таранної, човноподібної та клиноподібних кісток є якийсь спазм, який не дозволяє Ігореві підняти пальці ніг на себе. Таке порушення іннервації стопи характерне для людей, які перенесли інсульт. Через те, що вони не можуть пальці ніг підняти на себе, вони починають при ходьбі загрібати і одна зі стоп виглядає клишоногою. А у випадку з Ігорем, його мозок вирішив цю проблему не за допомогою клишоногості, а, навпаки, за допомогою більшої виворотності стоп.

Я з мамою Оксаною обговорили цю проблему і прийняли рішення, що за першої нагоди Ігор обов’язково сходить на консультацію до ортопеда. Також було ухвалено рішення, що вдома робитимуться регулярно вправи на стопи, які обов’язково роблять люди, які перенесли інсульт. Зокрема, це коли стоячи на невеликому височині на подушечках пальців (на товстій книжці) опускати п’яти на підлогу.

В результаті моїх занять та активної допомоги мами Оксани процес реабілітації Ігоря почав з великим скрипом рухатися вперед. На превеликий жаль, карантин змусив нас зробити вимушену перерву. Але я і мама Ігоря дивимося на процес реабілітації Ігоря з оптимізмом, тому що ми знаємо в якому напрямку рухатись і сподіваємося, що через два-три роки ми досягнемо якісного покращення.